Авторская колонка

Все предсказуемо и знакомо

События в Казахстане еще больше ...

Наталья Гулевская

Постсоветский синдром

Третье десятилетие руководство России и Беларусь ...

Наталья Гулевская

Банальная зависть

Очень познавательная статья на «Эхо Москвы» ...

Наталья Гулевская

Лагерное резюме

Возможно спецслужбы еще пожалеют, что на роль ...

Наталья Гулевская

Статьи

Автор петиции против Путина: ...

Десятки депутатов местных советов из разных ...

Вместо продуманного решения и ...

ЕС выбрал самый жалкий вариант наказания россиян ...

Как сотрудница ГРУ смогла обвести ...

Подвиг разведчицы. Как сотрудница ГРУ под видом ...

Руслан Грицай - беженец из Украины, прибывший в Нидерланды

Прибывший в Нидерланды беженец из Украины Руслан Грицай: "Вчера нас двоих с женой выселили с лагеря для беженцев дав на сборы один час.

По моему мнению, нас выселили за то, что я писал в мэрию жалобы (которые подействовали на них) на бесчеловеческое отношение менеджера лагеря ко всем жителям лагеря. Они меня обвинили в устраивании беспорядка. На мои аргументы, что я в этот момент находился за 1600 километров от лагеря, показав билеты на самолёт и выписки с банка, сказали это ничего не меняет и решение принято. Абсолютно наплевательское отношение к людям даже скорее издевательское.

Возможно у кого-то есть идея или опыт куда можно обратится за справедливостью. Возможно есть какой-то орган, который контролирует работу муниципалитета или есть независимые журналисты, которым это интересно и они хотят осветить эту проблему. Хочу добавить, в Украине я работал директором в крупной страховой компании. Мы с женой не пьём и не курим. Все их обвинения не подкреплены абсолютно никакими доказательствами, что могут подтвердить почти 100  жителей лагеря." "Там в лагере ещё находится почти 100 человек. Люди продолжают находится в ужасных условиях", - утверждает Руслан Грицай. 

 

Редактор независимого нидерландского информационного портала NEWSRU.NL Григорий Пастернак задал ряд вопросов беженцу из Украины, директору страховой компании КНЯЖА (г. Днепр, Украина) Руслану Грицай.

 

Вы впервые за рубежом? Выехали из Украины один или с семьей?

Я был за границей несколько раз в Турции несколько раз в Египте и один раз в Европе. Убегая от войны в Европу мы приехали вдвоём с женой.

 

Почему выбрали Нидерланды?

Нидерланды выбрали для убежища по совету знакомых.

 

Если не секрет, сколько вам лет?

Мне 43 года жене 37 лет.

 

Покидать территорию Украины запрещено гражданам мужского пола в возрасте от 18 до 60 лет. Каким образом вы выехали из Украины?

Я инвалид 2-й группы уже 18 лет. По закону мне можно выезжать в военное время.

 

Когда вы прибыли в Нидерланды и когда оказались в лагере для беженцев и где?

В Нидерланды мы приехали 17.03.22 сначала находились в приёмной семье несколько недель, потом обратились в красный крест. Нас отправили в Апелдорн. Несколько раз переселяли и с 26.05.22 мы находились в лагере для беженцев по адресу Lange Dreef 5, 7271 NL Borculo (Gemeente Berkelland), Nederland.

 

По прибытии в лагерь для беженцев вас ознакомили с правилами и правами? Поставили вас в известность о выделяемом пособии на членов вашей семьи? Был ли переводчик во время первой беседы, знакомства? 

Нас ознакомили с правилами и правами в лагере для беженцев только через несколько недель после нашего приезда. Кроме этого, первый месяц нам не выдавали денежное пособие. Причину никто до сих пор нам не объяснил. Через месяц нам вернули пособие. Переводчик присутствовал при первой встрече и во время встреч с менеджером лагеря.

 

Вы утверждаете, что в этом лагере для беженцев в ужасных условиях живут почти 100 человек. Поясните, пожалуйста, в чем проблема. 

Проблем у беженцев лагеря очень много. Поэтому они готовили коллективную жалобу на нескольких листах. Я могу предоставить текст коллективной жалобы для публикации (текст коллективной жалобы ниже)

После того, как меня выселили из лагеря украинские беженцы боятся отправить коллективную жалобу. Одна из основных проблем - угроза о выселении беженцев в случае их обращения с жалобой к менеджеру.

 

В чем конкретно вас обвиняют?

Мне не говорят в чем конкретно меня обвиняют. Такой вопрос я задавал всем сотрудникам лагеря, которых назначили нами заниматься. Никакого конкретного ответа на мой вопрос не было и нет. Есть общая формулировка - нарушение порядка. К примеру, последний раз меня обвинили в том, что из-за меня в лагерь вызвали сотрудников полиции. Несмотря на то, что в это время меня не было в лагере. Я находился более 1500 км от лагеря. Есть доказательства: фото, билеты на самолёт, выписки с банка.

 

Т.е. вас обвиняют в  том, чего не было и не могло быть?

Я заявляю, что меня в присутствии сотрудника полиции, переводчика и охранников из муниципалитета два менеджера лагеря при выселении обвинили в беспорядках, происходяших ночью с приездом полиции с 07.09 на 08.09. Я говорил им, что не мог принимать участия в каких-то беспорядках физически. Я показал им свое фото из аэропорта, билет на самолёт и выписки с банка, где видны мои оплаты в другой стране ( в это время я находился в Польше). Однако никто из них, включая сотрудника полиции никак не отреагировал на предоставленные мною доказательства. 

 

Вы получили ответ на ваше выселение в письменной форме? Если да, то кто его подписал?

Да. Я получил письменный ответ на выселение из лагеря. Оно было подписано губернаторoм (De burgemeester Berkelland)

 

Вы сообщили о ситуации в муниципалитет (Gemeente Berkelland)? Результат?

Первый раз я оставил письменную жалобу на рецепции муниципалитета. У меня есть на электронной почте письменное подтверждение от муниципалитета, что они получили от меня жалобу. Второй раз, после того как меня уже выселили, я пришел в муниципалитет поговорить с чиновниками из руководства муниципалитета, чтобы поставить их в известность о реальности. В ответ мне вызвали начальника охраны муниципалитета. Я объяснил  ему, что меня незаконно выселили из лагеря, предъявив ему доказательства. Начальник охраны муниципалитета сказал, что сейчас разберётся с моим вопросом и позвонил менеджеру лагеря. После телефонного разговора с менеджером лагеря, начальник охраны муниципалитета заявил мне, что не хочет со мной разговаривать. Видеозапись нашей встречи, к счастью, у меня сохранилась. 

Уверен, что в муниципалитете все сотрудники тесно связаны между собой и на чёрное говорят белое.

 

По вашим словам, в муниципалитете (Gemeente Berkelland) все сотрудники тесно связаны между собой и на чёрное говорят белое. Как вы считаете губернатор (De burgemeester Berkelland) в курсе того, что происходит в муниципалитете (Gemeente Berkelland)?

Только факты:

Сотрудник муниципалитета (Gemeente Berkelland) на рецепции посмеялась, когда я сказал, что хочу пожаловаться на работу менеджера лагеря; 

Начальник службы охраны муниципалитета (Gemeente Berkelland) обещал немедленно разобраться с моим вопросом после предъявления доказательств о моей невиновности и моего незаконного выселения из лагеря. Но после телефонного звонка менеджеру сказал мне, что больше не хочет со мной разговаривать. У меня есть видеозапись разговора.

Не хочется делать громких заявлений, что всё это происходит под руководством губернатора (De burgemeester Berkelland). Но тогда получается, что сотрудники муниципалитета (Gemeente Berkelland) за спиной губернатора (De burgemeester Berkelland) сговорились. А это не очень похоже на правду.

 

Вы обращались к адвокату?

 К адвокату пока не обращался  

 

Если не секрет, где и как вы живете в настоящее время?

Сейчас мы живём в съёмной комнате. Нам пришлось кое-что продать.

 

Что дальше?

Я готов встретиться с менеджером, с полицией, с губернатором, с любым чиновником, который меня обвиняет, но только с условием, что мои аргументы и доказательства будут принимать во внимание. Я докажу, что мы жили в лагере в ужасных условиях. 

Неужели в Нидерландах нет ни одного журналиста, который пошёл бы вместе со мной в муниципалитет и своими глазами увидел все, что там происходит?

 

Tекст коллективной жалобы:

"В таборі для українських переселенців Ланге Дріф, Боркуло, склалася складна ситуація з координаторами. Ми проживаємо в цьому таборі 3 місяці. За цей час з боку координаторів для нас не було зроблено нічого! Будь-яке прохання про допомогу натикається на відмову. Ми маємо 4 координаторів, які проводять прийом спочатку двічі на тиждень, віднедавна графік їхнього прийому було змінено на три рази на тиждень. Будь-які контакти поза прийомними годинами для нас недоступні, якщо стається надзвичайна ситуація, ми не маємо змоги отримати допомогу. Якщо звернутися до координаторів в позаприйомний час, кожного разу ми чуємо «у мене вихідний», або ж «чекайте прийомних годин».

Люди, що прибувають в наш табір, доводяться до дверей, після чого координатори розвертаються та йдуть. І поселення новоприбулих лягає на плечі тих, хто вже проживає. 

За час роботи цієї групи координаторів ми не можемо назвати жодної вирішеної проблеми.

Ось перелік питань, які нами ставилися, і на які ми не отримали жодних відповідей:

1) За 3 місяці координатори жодній людині не допомогли з роботою. Жодного разу нас не зконтактували з жодним роботодавцем, та навіть з жодним представником агенцій з працевлаштування. Усі, хто влаштувався на роботу, зробили це самотужки

2) Не було вирішено жодної побутової проблеми. З першого дня нашого перебування тут ми просили допомогти нам з меблями для кімнат, адже в кімнатах немає нічого, окрім ліжка та шафи. Для нормального існування в кімнаті має бути хоча б стіл та тумбочка. Але жодних меблів нам не було запропоновано, усі меблі люди знаходили та привозили самотужки. І коли люди ще не влаштувалися на роботу, і жили на невеличку допомогу від держави, зробити це було непросто.

3) До цих пір усі українці в таборі живуть з вікнами, що відчиняються на 10 см. Усі прохання організувати нормально функціонуючі вікна залишилися без відповіді. В період спеки температура в кімнатах доходить до 40 градусів, люди страждають від задухи, і не мають можливості відчинити вікна

4) Ми маємо жахливий вай-фай. Власне, його просто немає. Неможливо навіть відкрити деякі сторінки чи сайти. Про те, щоб мати змогу телефонувати за допомогою соцмереж, навіть не йдеться. Зв’язок з рідними – це те єдине, що залишилось у нас, людей, що втратили майже все. І ми не можемо користуватися цим зв’язком. Усі прохання налагодити зв’язок натикаються на фразу «ми про це знаємо, чекайте». Чекаємо вже три місяці.

5) Нам не було запропоновано жодного варіанту вирішення проблем зі вклеюванням стікерів в паспорти. Не проведено жодної зустрічі, не організовано варіантів запису в чергу на вклеювання, або ж можливості зібрати нас усіх і вклеїти їх централізовано.

6) Ми в таборі маємо велику кількість дітей. І жодне прохання про організацію дитячого майданчика не було задовільнено.

7) Проблеми зі здоров’ям нам також не допомагають вирішити. Коли в однієї з наших жінок цілу добу надзвичайно сильно болів зуб, на телефонний дзвінок координатору ми почули «я сьогодні вихідна, вирішуйте цю проблему самі». Не було надано жодного телефона, за яким ми могли б зв’язатися з клінікою. За допомогою волонтерів ми самотужки знайшли клініку, яка працює з українцями за страховкою, самотужки дісталися до клініки, самотужки організували операцію з видалення зуба. Координатор передзвонила за 6 годин і просто поцікавилася: «Ну як там Галя?»

😎 Віднедавна в нашому таборі з’явилися охоронці. Координатори не спромоглися їм пояснити, що ми живемо без будь-якої допомоги від хементи, усі продукти в холодильниках наші, і все, що стоїть на кухнях і лежить в шафах (як то продукти, напої, туалетний папір, побутова хімія, ганчірки, губки для миття посуду), то є наші власні речі, куплені за власний кошт. Охоронці (замість охороняти) сплять на наших диванах у вітальні (у взутті), їдять наші продукти, користуються нашими речами. При наявності окремої облаштованої для них кімнати з окремим входом, вони постійно перебувають у вітальні і користуються загальним входом, позбавляючи нас навіть мінімального усамітнення.

 

На прохання до координаторів пояснити охоронцям стан речей, ми як завжди почули «розбирайтеся самі».

Далі список прохань – і результати роботи координаторів.

1) В будинку № 19 від початку була лише одна пральна машинка та одна сушилка (на 14 людей). Усі прохання організувати ще одну машинку було проігноровано. Зараз і ця єдина машинка зламалася, і люди ходять прати в сусідній будинок ось уже 4 дні

2) Ми маємо 2 холодильники (по 3 полички в кожному) на 12 людей. Це замало. Ми самотужки знаходили людей, які згодні були віддати холодильник для українців безкоштовно. На прохання до координаторів допомогти організувати доставку, ми почули «Ми не можемо вам допомогти, розбирайтеся самі».

3) Ситуація із запаленням зуба у мешканки табору – не було надано жодної допомоги

4) Наші прохання провести зустріч з фахівцями податкової служби були проігноровані. Але ж багато хто з нас працює, і інформація про податки є надзвичайно важливою для нас, а самі координатори цієї інформації надати на можуть.

5) Усі наші люди виїжджали з України з мінімумом речей, в нас елементарно немає нічого для того, щоб увійти в зиму. Купувати з нуля одяг та взуття – це дуже дорого. Ми просили координаторів організувати зустріч з волонтерами, які можуть допомогти з зимовими речами для нас. Але і це прохання було проігнороване. «Вирішуйте це питання самі» - знов відповіли нам. Більше того, із спілкування з волонтерами стало відомо, що багато хто з нідерландців пропонує нашим координаторам допомогу для нас, але їм відмовляють, пояснюючи, що «в цих людей є все необхідне», хоча це абсолютна брехня.

6) Координаторами не було проведено жодної зустрічі з нідерландськими фермерами, які могли б допомогти нам із продуктами, овочами тощо. Хоча з інших таборів для українських переселенців поступає багато інформації, що координатори усіляко допомагають своїм підопічним і організують поставки продуктів, одягу від небайдужих нідерландців.

7) Координатори нормально не вирішують питання зі шкільним автобусом. Кожного дня приїздить різний автобус. Батьки не знають номерів автобусів, не знають відповідальних за дітей персон, не знають, куди телефонувати у випадку надзвичайної ситуації. Нас не попередили, що дітей будуть висаджувати на зупинці автобуса в 700 метрах від нашого табору, і діти самотужки будуть діставатися табору. Діти маленькі, це небезпечно, і батьки мали б їх зустрічати, якби знали, що їх не довезуть до табору. Але жодної інформації про це від координаторів не поступало."

 

Топ видео

Blinibioscoop